Прокурорська спеціалізація

 У Генеральній прокуратурі відбулась істотна ротація кадрів. З попереднього складу залишилися при посадах тільки двоє заступників. Нові призначенці спеціалізуються на різних сферах правоохоронної та правозастосовної діяльності: від адвокатури до органів безпеки, що й визначатиме ті напрями, на яких вони зосередяться для виконання головного завдання. А ним знову оголошено боротьбу з корупціонерами.

Старі кадри ГПУ не псують

Із семи своїх заступників, яких на цьому тижні представив колективу новопризначений Генеральний прокурор Віталій Ярема, тільки двоє були в команді його попередника. Водночас їх не назвеш новачками прокурорської системи, хоча дехто не працював у ній уже майже 7 років.

Найдовша перерва в прокурорській кар’єрі — у Віктора Шокіна, хоча він має і значний стаж такої роботи — майже 26 років. До цього він двічі ставав заступником Генпрокурора (у 2002 та 2004 роках). Обидва рази на цю посаду його призначали після приходу чи повернення в чільне крісло Святослава Піскуна.

Ім’я В.Шокіна стало особливо відомим після порушення ним у 2005 році кримінальної справи проти тодішнього голови Донецької облради Бориса Колеснікова. Тож не дивно, що у 2007-му, коли Генпрокуратуру очолив Олександр Медведько, а в парламенті сформувалася «прорегіональна» більшість, В.Шокіну місця в ГПУ не знайшлося. Чим чоловік займався всі останні роки? В офіційній біографії — прогалина.

Тепер він уже не керуватиме розслідуванням особливо важливих справ, а зосередиться на нагляді за слідством, оскільки одночасно очолюватиме відповідне головне управління ГПУ. Можливо, через передпенсійний вік (у листопаді В.Шокіну виповниться 62 роки), який потребує менше нервових навантажень.

Деякі експерти навіть прогнозували, що В.Шокін, як людина, наближена до новообраного Президента Петра Порошенка, стане Першим заступником Генпрокурора, свого роду «тіньовим» керівником. Однак цю посаду отримав Микола Герасимюк, який, до речі, також уже був заступником Ген­прокурора у 2007 році. Щоправда, лише кілька місяців, після чого працював директором юридичного департаменту‚ начальником юридичної служби «Укргазбанку». У 2012 році він став заступником голови Державної виконавчої служби, а після зміни влади в лютому цього року призначений прокурором м.Києва. Прикметно, що згодом «Правий сектор» навіть вимагав його звільнення, що власне і сталось, але, як виявилося, — для переходу на іншу посаду в системі.

Свого часу М.Герасимюк «спеціа­лізувався» на нагляді за діяльністю податкової міліції та додержанням законів податковими органами. Очевидно, він устиг ознайомитися також і з особливостями банківської діяльності та обізнаний зі схемами, які можуть використовуватись у виконавчих провадженнях. Саме ці напрями є найбільш вагомими з погляду наповнення або державного бюджету, або кишень корупціонерів.

До старих, перевірених кадрів можна віднести й Олександра Баганця. З-поміж нових заступників він має найбільший, 31-річний, стаж роботи в системі. До липня 2010 року, коли почалися чергові перестановки в керівництві ГПУ, він змінював тільки назви посад та регіони призначення. Утретє ставши заступником Генпрокурора, О.Баганець очолив головне слідче управління. Хоча, знову ж таки, дехто пророкував, що він може не втриматися в кріслі.

Повернення «вагантів»

Решта нових заступників також на тривалий час залишали прокурорський мундир у шафі, але дотепер у ГПУ не працювали й навіть кардинально змінювали спеціалізацію, опиняючись по інший бік барикад у судових процесах. Наприклад, Анатолій Матіос за 11 років роботи в системі органів прокуратури змінив не одну посаду й дві області. У 2004-му він також опинився в столиці, але у 2008-му пере­йшов на роботу в систему СБУ, очоливши управління у Львівській області. Тут його кар’єра стрімко пішла угору: змінивши Львівщину на Одещину, а згодом на столицю, він дослужився до звання генерал-майора і… був відряджений до Вищого адміністративного суду як радник голови цієї установи. Проте й тут довго не затримався та був переведений до Адміністрації Президента на посаду заступника керівника головного контрольного управління.

Дехто пов’язує кар’єрний злет А.Матіоса з родинними зв’язками: він є молодшим братом

Марії Матіос, яку називають улюбленою письменницею екс-Президента Віктора Ющенка. Нова ж посада передбачає, що А.Матіос здійснюватиме процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату та наглядатиме за додержанням законів у військовій сфері. Водночас у пригоді може стати і його досвід нагляду за митними та прикордонними органами, якого він набув за часів роботи в СБУ.

Значний досвід роботи в судовій системі може пригодитися колишньому очільнику Окружного адміністративного суду м.Києва Олегу Бачуну. Тим більше що саме він опікуватиметься представництвом інте­ресів прокуратури в судових процесах. У 2010 році він був звільнений Вищою радою юстиції за порушення присяги. Тепер повернеться в судову систему в новій якості.

О.Бачун також не є «новеньким» для прокуратури: свою трудову діяль­ність він розпочав у 1982 році саме як помічник прокурора Ленінського району м.Львова. А в судову систему прийшов у 1990-му. До речі, він запов­нив останню вакансію в керівництві ГПУ вже на початку цього тижня.

Двічі йшов із прокуратури і повертався Віталій Касько. У 2005 році він залишив посаду старшого прокурора відділів екстрадиції та доручень, правової допомоги, міжнародного співробітництва, договірно-правового відділу міжнародно-правового управління ГПУ, аби присвятити себе приватній адвокатській практиці. У 2007-му він повернувся на роботу в апараті ГПУ, але в грудні 2010-го знову полишив наглядовий орган. Тепер уже в ранзі заступника цей діяч наглядатиме за виконанням судових рішень.

В.Каська та О.Баганця поєднує не тільки адвокатське минуле, а й той факт, що вони єдині з попереднього керівництва ГПУ, хто залишився на посадах.

Кадровий ухил

Єдиний із заступників, хто жодного дня не працював у цій системі, — Анатолій Даниленко. З 1984 року він служив у органах внутрішніх справ. Тепер, йому доручено займатися кадровими питаннями та забезпеченням діяльності органів прокуратури. На цій посаді особливі знання прокурорської специфіки навряд чи знадоб­ляться. Натомість більшу вагу має довіра очільника ГПУ до такої людини. Судячи з того, що А.Даниленко керував службою В.Яреми в Кабміні, така довіра є.

Представляючи колективу ГПУ вищезазначених осіб, В.Ярема запевнив, що всі вони «люди виключно професійні та порядні, не замішані в корупційних схемах і відповідають високому званню прокурора України». Водночас головним завданням і показником ефективності всієї системи визначив боротьбу з корупцією.

Якщо поглянути на трудовий шлях новопризначених, то можна виявити певну спеціалізацію кожного з них на більш вузькому сегменті правозастосування. Експерти припускають, що в такий спосіб очільник Генпрокуратури має намір максимально ефективно використати досвід і зв’язки своїх заступників.

Нині головний акцент Генпрокурор робить на оновленні кадрів на місцях. В.Ярема вже висловив невдоволення роботою прокурорів, які протягом останніх чотирьох місяців не перебудувалися самі та не активізували роботи підлеглих. Зокрема, п.Віталій згадав «незлим

тихим словом» прокуратуру Одеської області. «Ваша функція як прокурорів — притягувати до відповідальності посадовців, які прийшли на посади для того, щоб заробляти гроші, збагачуватися та розкрадати державний бюджет. Якщо прокурори не братимуть участі в боротьбі з корупцією, вони будуть звільнені з посад», — попередив очільник ГПУ.

Водночас Генпрокурор не заперечив, що були спроби «деяких політиків лобіювати кадрові призначення в органах прокуратури». Однак, за його словами, це матиме зворотний ефект: той, за кого просять, більше не працюватиме в системі.

Очищення — у пріоритеті

Серед інших пріоритетів і нагальних завдань В.Ярема назвав протидію сепаратизму. Тим більше що на цьому тижні глава держави підписав зміни до Кримінального кодексу, якими встановлюється відповідальність за дії, «вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України».

За словами Генпрокурора, дуже скоро стануть відомими прізвища тих політиків, які причетні до фінансування тероризму та сепаратизму. «Найближчим часом ви отримаєте інформацію про подання, які будуть спрямовані Генеральною прокуратурою, про притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів, у тому числі позбавлення їх депутатської недоторканності», — заявив Віталій Григорович.

Пообіцяв В.Ярема й очистити майдан від «дітей лейтенанта Шмідта». «Ті, хто залишився сьогодні в наметах у центрі столиці, — це не
активісти, а утриманці на шиях українців», — наголосив він. Тож центр столиці має бути звільнений від наметів та «ряджених у камуфляж». Цю місію він ще 1 липня доручив виконати голові Київської міської державної адміністрації. Але для посадовців столичної мерії вона виявилася нездійсненною.

Взагалі, як зауважив В.Ярема, починаючи з кінця лютого на майдані Незалежності та прилеглих територіях і в будівлях, захоплених так званими представниками майдану, скоєно 158 злочинів. Серед них — 4 факти заподіян­ня громадянам тілесних ушкоджень зі смертельними наслідками, понад 14 розбійних нападів, 73 факти крадіжок, 18 випадків завдання тілесних ушкоджень. Також є численні факти незаконного заволодіння транспортними засобами, шахрайства, виготовлення наркотиків, незаконного поводження зі зброєю. Крім того, дотепер залишаються захопленими 19 адміністративних об’єктів, більшість із яких належить Українській державі.

«У самозваних майданівців починають уходити в систему регулярні напади на журналістів. Хтось міг собі уявити щось подібне в часи справжнього майдану?» — обурився Ген­прокурор. «Під прикриттям майдану чиниться тиск на бізнес, під дулами пістолетів лобіюються призначення на державні посади, вимагаються гроші й матеріальні цінності. Робиться все, проти чого повстала Україна. Цьому буде покладено край», — запевнив він.

Принагідно В.Ярема попередив правоохоронців і чиновників КМДА про кримінальну відповідальність за бездіяльність, яка провокує правопорушників до подальших злочинних дій.

Звісно, В.Ярема зламав би традицію своїх попередників, якби не пообіцяв назвати замовників убивства Георгія Гонгадзе. «Ми повертаємося до всіх тих справ, які були незаконно закриті, в тому числі й щодо вбивства Георгія Гонгадзе, і притягнемо до відповідальності всіх тих осіб, які до цього причетні», — запевнив він.

Отже, керівництво призначено, зав­дання озвучені. Індикаторами того, як вони виконуватимуться, стануть, наприклад, швидкість очищення майдану, кількість повідомлень з регіонів про виявленняі чергових корупційних схем, а також подань про позбавлення депутатської недоторканності. Головне, аби кількісні показники не ставали важливішими за якість розслідувань.