Між кодексом і законом

 Після набуття чинності новим КПК кількість виправдувальних вироків в Україні збільшилася з 0,25% до 2 %, а число звільнених судом від кримінальної відповідальності — майже на 20%: з 6500 осіб у І півріччі 2012 р. до 7850 в І півріччі 2013 р. Ці цифри були озвучені під час міжнародної конференції «Українське правосуддя — вимірювання в контексті європейських стандартів», організованої Центром політико-правових реформ.

Статистика — за гуманізацію

Фахівці розповіли про результати вже проведених у правовій сфері реформ, зокрема про прийняття нового КПК і про те, яких подальших змін має зазнати українська кримінальна юстиція задля того, щоб відповідати європейським стандартам. Діалог виявився особливо актуальним у світлі можливого підписання найближчим часом угоди про асоціацію з ЄС.

За інформацією Центру політико-правових досліджень, який репрезентував моніторинговий звіт про реалізацію нового КПК в 2013 році, спостерігається загальна позитивна тенденція до гуманізації кримінальної юстиції.

Як доказ експерт ЦППД Олександр Банчук навів красномовні дані. Наприклад, на 35% зросла кількість ініційованих кримінальних проваджень (у 2012 році щомісячно порушувалося близько 38 тис. кримінальних справ, а в 2013 році в Єдиному реєстрі досудових розслідувань щомісячно реєструвалося 58 тис. проваджень). Кримінальних процесуальних затримань стало менше на 25%, або на 700 випадків щомісячно (з 2800 в 2012 р. до 2100 в 2013-му). Як випливає зі звіту Координаційного центру з надання правової допомоги, правоохоронці далеко не завжди повідомляють адвокатів про факти затримань (що вони повинні робити в обов’язковому порядку). Кількість підслідних, які перебувають в СІЗО, скоротилася на 45%, або на 13900 осіб. А якщо враховувати ще й декриміналізацію економічних злочинів в 2012 році, то виходить, що на волі опинилося 18900 осіб (50%).

Рідше стали застосовувати й негласні слідчі дії, зокрема кількість обшуків скоротилася на 25% (з 4 тис. щомісячних обшуків у 2011-му до 3 тис. у І півріччі 2013-го), а виданих судом дозволів на прослуховування поменшало на 20%.

Про поступову європеїзацію кримінального процесу, свідчить і той факт, що сторони стали частіше домовлятися завдяки введенню популярного в більшості розвинених країн інституту угод. Після набуття чинності КПК число угод між обвинуваченим і слідством про визнання винуватості становить 8%, стільки ж угод про примирення між потерпілим і обвинуваченим.

«Домашні арештанти» повинні ходити на роботу?

Збільшилася частка виправдувальних вироків.

Якщо в І півріччі 2012 року було виправдано 199 осіб у справах публічного обвинувачення, що становило 0,25% від загальної кількості вироків, то в I півріччі 2013-го — 372 особи, тобто 2% із 19250 вироків, винесених за правилами КПК 1960 року. Цілком природно, що кількість виправдань за КПК 2012 року ще незначна і становить 0,4% (160 осіб на 42 тис. вироків). Цю тенденцію пояснив перший заступник начальника головного управління нагляду за дотриманням законів у кримінальному провадженні ГПУ Микола Гошовський: «З прокурорів завжди правили за виправдувальні вироки. І навіть зараз прокурор не ризикує направити справу, якщо в нього є якісь сумніви. Рівень відповідальності за те, яким буде вирок — виправдувальним чи обвинувавальним — зараз значно вищий». У свою чергу О.Банчук уважає, що вся справа — в суддях. Вони, мовляв, за звичкою бояться ухвалювати виправдувальні вироки.

Ще один позитив — дедалі частіше застосовуються запобіжні заходи, не пов’язані з позбавленням волі. При цьому слідчі на 45% рідше подають клопотання про взяття під варту ­підозрюваних (з 2500 щомісячних подань у 2012 році до 1400 протягом 8 місяців 2013-го). А порівняно з 2011 р. скорочення становить 70%, тоді щомісячна кількість таких подань була приблизно 4350.

Правда, за словами радника з правових питань Департаменту юстиції США Мері Батлер, попри позитивну тенденцію, деякі запобіжні заходи застосовуються в Україні не зовсім так, як, наприклад, у Сполучених Штатах. Це в першу чергу стосується домашнього арешту — в США, наприклад «арештантам» дозволяють залишати дім.

І знову про реєстрацію

За словами О.Банчука, під час реалізації норм нового КПК, крім позитивів, спостерігаються і окремі негативні тенденції. Наприклад, правоохоронці на місцях створюють перешкоди для реєстрації заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень. Такі заяви можуть, наприклад, ідентифікуватись як звернення — тоді вони  розглядаються згідно з законом «Про звернення громадян» і можуть взагалі не реєструватися без пояснення причин. Іноді кваліфікація можливого злочину визначається слідчими на власний розсуд і т.п. На думку експерта, про це свідчить статистика. Якщо в попередні роки щомісячна кількість зареєстрованих заяв становила 300 тис., то в 2013-му — тільки 140 тис. Тобто кожну другу заяву від громадян не приймають, незважаючи на вимогу ст.214 КПК про необхідність реєстрації всіх звернень.

З цим не згоден М.Гошовський: «Цифри наведені правильні, а ось оцінка дана неправильна». За твердженням прокурора, вся річ у тому, що за старою системою міліціонери реєстрували все підряд, а зараз — тільки повідомлення про злочини, тобто, по суті, перед внесенням інформації в ЄРДР проводиться своє­рідний відсів «некримінальних» заяв. «За старим кодексом в так званій книзі обліку злочинів реєстрували все підряд, навіть якщо це була заява про те, що сусід сусідові заважає нормально спати. А потім приймали рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. Зате зараз покращилася якість реєстрації заяв», — відзначає М.Гошовський.

За наведеними ним даними, протягом І кварталу 2013 року прокурори досить часто фіксували факти невнесення заяв до реєстру. За

ініціативою наглядового органу за півроку було виявлено 2400 таких випадків. Але в останні місяці ситуація змінилася на краще — кількість невнесених заяв зменшилася до десятка випадків. «Ми посилили контроль, пояснили міліціонерам, що кодекс вимагає реєструвати всі заяви, в яких є інформація про скоєння злочину, — зазначає прокурор. — За півроку було понад 300 випадків оскарження в суді відмов у внесенні інформації до реєстру, суди задовольнили 59. Тобто реєстраційна дисципліна значно покращилась».

Про кримінальні проступки та навантаження на слідство

Більшість негативних прогнозів щодо нового КПК не виправдалися, стверджує М.Гошовський. «Було багато скептиків, які вважали, що новий кодекс може не запрацювати, що будуть проблеми. Однак реалії свідчать про те, що КПК працює і що правоохоронці оволоділи передбаченими ним інструментами та механізмами», — вважає прокурор.

За його словами, найскладнішими в реалізації нових положень стали технічні моменти. Скажімо, перші 2 дні після запуску реєстру система зависала, були навіть кібератаки на сайт, але, починаючи з третього дня, сайт запрацював і відтоді працює без перебоїв. На думку Миколи Івановича, залежність початку досудового розслідування від внесення інформації до електронної бази — це своєрідне українське ноу-хау, якого немає в жодній країні. «Ми вже пройшли другий етап синхронізації наших даних з даними судової адміністрації, зокрема, зараз отримуємо в електронному вигляді вироки судів. Єдиний реєстр є не тільки способом реєстрації заяв, а й способом інформування слідчих, керівників слідчих

підрозділів, прокурорів, які здійснюють нагляд», — пояснив він.

Проте, незважаючи на оптимістичний виступ прокурора, не все поки що йде гладко. Наприклад, як і прогнозувалося, зросло навантаження на слідство. За інформацією наглядового відомства, на кожного слідчого в середньому по Україні припадає близько 35 кримінальних проваджень, на прокурора — 70—75. А ось у деяких регіонах, за словами О.Банчука, слідчі розслідують 100—110 проваджень щомісячно.

На думку М.Гошовського, задля того, щоб вирішити цю проблему, необхідно ввести передбачене новим КПК дізнання, попередньо прийнявши закон про кримінальні проступки. Завдяки цьому нетяжкі злочини кваліфікуватимуться як кримінальні проступки. «Зараз частина справ приватного обвинувачення значно розширена. Якщо раніше були три склада злочинів, то зараз тільки основних — 41. Через це слідство перевантажене. У разі прийняття вищезгаданого закону такі правопорушення зможуть розслідувати й дільничні інспектори, і опери, і це розвантажить слідство», — розповів Микола Іванович. До речі, кілька місяців тому щодо Кодексу про кримінальні проступки зауважував і Генпрокурор Віктор Пшонка, пообіцявши, що він буде прийнятий на початку 2014 року.

А ось О.Банчук запропонував вирішити проблему навантаження на слідство без унесення змін до чинного законодавства і введення інституту кримінальних проступків. «У міліції є багато оперпрацівників, які є фахівцями і магістрами права. Чому б не надати їм права слідчих?» — уважає експерт.

На його думку, ще одна проблема практичного застосування КПК в тому, що слідчі судді в апеляційних судах, які дають дозвіл на проведення негласних слідчих дій, не завжди оперативно розглядають клопотання правоохоронців. А, як відомо, щоб розкрити злочин, необхідно діяти максимально оперативно. «Часто порушується положення кодексу про те, що слідчий суддя протягом 24—48 год. повинен відповісти на клопотання обвинувачення про проведення тієї чи іншої слідчої дії. Це не відбувається з різних причин (організаційних та інших), але зрештою це той чинник, який впливає на ефективність розслідування», — констатує представник ЦППД.

На думку ж М.Гошовського, незважаючи на наявні проблеми, новий КПК дозволив прокуратурі якісніше здійснювати нагляд за кримінальним провадженням. Невипадково штат прокурорів, відповідальних за цю ділянку роботи, збільшився удвічі. «Зараз збільшується роль і відповідальність прокурора. Раніше, за старим КПК, він здійснював епізодичний, вибірковий нагляд. Новий же кодекс зобов’язує його досконально знати кожне кримінальне провадження, тому що навіть підозрюваний у справі не може з’явитися без згоди прокурора. Це дозволяє якісніше виконувати наглядові функції», — резюмував М.Гошовський.

 

Пряма мова

Мері БАТЛЕР, радник з правових питань Департаменту юстиції США:

— Ми бачимо, що людей стали рідше брати під варту. Завдяки КПК адвокати можуть вимагати застосування альтернативних запобіжних

заходів. Зокрема, зараз в Україні частіше використовується домашній арешт. Але, наскільки я зрозуміла, особи, стосовно яких він застосовується, повинні перебувати вдома 24 години на добу. І я не знаю, чи то це відбувається через нерозуміння суті цього запобіжного заходу, чи то просто через брак креативності з боку прокурорів, адвокатів і суддів. Можу сказати, що в моїй країні ми дуже широко використовуємо домашній арешт з електронним моніторингом, але при цьому дозволяємо таким особам залишати дім, ходити на роботу. Звичайно, їх місцезнаходження контролюється. Але з поваги до принципу презумпції невинуватості люди не повинні бути повністю позбавлені нормального життя й фінансової відповідальності перед сім’єю. Сподіваюся, що кількість домашніх арештів буде збільшуватись, але людям дозволятимуть залишати свій дім.

 

Денис БУГАЙ, президент Асоціації юристів України:

— Прийняття і набуття чинності новим Кримінальним процесуальним кодексом — одна з найкращих реформ 2012 року. Я дуже позитивно оцінюю його норми, і в разі повного дотримання й чіткого виконання його положень, думаю, буде очевидною тенденція гуманізації кримінального процесу.

Головним результатом протягом дії нового КПК є зменшення кількості ­підозрюваних у слідчих ізоляторах. Цей факт пов’язаний із введенням нової системи запобіжних заходів, внаслідок чого рідше стали обирати такий захід, як тримання під вартою.

Слідчим були надані нові інструменти забезпечення слідчого процесу.

Найпрогресивнішим є домашній арешт підозрюваного. Звичайно, недавній випадок дискредитував інститут домашнього арешту і викликав хвилю обговорень у суспільстві. Але окремий випадок не повинен стати перешкодою для застосування вказаного запобіжного заходу.

Також слід звернути увагу на конт­роль за проведенням негласних слідчих дій. Незважаючи на те, що вони стали проводитися рідше, все ж таки існує можливість зловживань з боку слідчих. Очевидно, що наявна система розкриття злочинів побудована на використанні технічних засобів. При цьому кожен громадянин повинен бути впевнений, що особи, які проводять негласні слідчі дії, перебувають під суворим контролем компетентних органів і не порушують прав громадян.

Основними цілями реформи також були: по-перше, введення змагальності процесу; по-друге, незворотна зміна системи з обвинувально-каральним ухилом на більш демократичну. Основ­ним показником цього має стати збільшення кількості виправдувальних вироків. Проте згідно з даними моніторингового звіту Центру політико-правових реформ «Реалізація нового КПК України в 2013 році» їх кількість зросла несуттєво і становила 0,4 % (160 з 42000 вироків). Ми сподіваємося, що це тимчасове явище. Суддям слід зрозуміти, що винесення виправдувального вироку не є підтвердженням поганої роботи слідчих органів і суду, а вказує на справедливий та зважений розгляд кримінальних проваджень.