Апеляційне оскарження у цивільному судочинстві

Судові рішення, які можуть бути оскарженні в апеляційному порядку у цивільному судочинстві

Законність та обґрунтованість рішень і ухвал суду першої інстанції в цивільному судочинстві України забезпечується системою численних процесуальних гарантій - принципами цивільного процесуального права; участю у цивільному процесі прокурора, органів державної влади, органів місцевого самовря­дування, фізичних та юридичних осіб, які від свого імені можуть звертатися до суду із заявами на захист прав, свобод та ін­тересів інших осіб встановленим цивільним процесуальним порядком розгляду і вирішення справ.

Інститут апеляційного провадження був включений в ци­вільне судочинство України Законом України від 21 червня 2001 р. "Про внесення змін до Цивільного процесуального ко­дексу України".

Апеляційне оскарження і перевірка рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили), як процесуальна гарантія захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у розгляді справ, зміцнення законності і виконання завдань цивільного судо­чинства досягаються реалізацією ними права на оскарження судових актів і перевіркою судом апеляційної інстанції їх законності й обґрунтованості шляхом повторного розгляду справи.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.

Апеляційне провадження є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ. Розгляд справ за апеляційними скаргами дає змогу виправляти помилки судів першої інстанції, спрямову­вати їх роботу, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права, а також має превентивний характер - запобігає порушенням норм права громадянами, організаціями, посадовими і службовими особами.

         Основним об'єктом апеляційного скарження є рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили.

Окремим об'єктом оскарження можуть бути ухвали суду першої інстанції, якщо вони безпосередньо передбачені у ст.293 ЦПК. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду (ч.2 ст.293 ЦПК).

            Апеляційна скарга може бути подана й тоді, коли особа
згодна із рішенням суду, але не згодна з мотивувальною части­ною рішення, наприклад з висновками суду щодо встановлення певних фактів.

Апеляційна скарга може бути подана не лише на рішення суду в цілому, а й на його частину.

Також, об'єктом апеляційного оскарження може бути і додаткове рішення суду першої інстанції, ухвалене відповідно до норм ст. 202 ЦПК.

Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

Окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскарженні ухвали суду першої інстанції щодо: - відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу; -забезпечення позову, а також щодо скасування забезпе­чення позову; - повернення заяви позивачеві (заявникові); - відмови у відкритті провадження у справі; - відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності; - передачі справи на розгляд іншому суду; - відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; - визнання мирової угоди за клопотанням сторін; - визначення розміру судових витрат; - внесення виправлень у рішення; - відмови ухвалити додаткове рішення; - роз'яснення рішення; -зупинення провадження у справі; - закриття провадження у справі; - залишення заяви без розгляду; -залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду; - відхилення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами; - видачі дубліката виконавчого листа; - поновлення пропущеного строку для пред'явлення вико­навчого документа до виконання; - відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення; - тимчасового влаштування дитини до дитячого або ліку­вального закладу; - оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини; - примусового проникнення до житла; - звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках; - заміни сторони виконавчого провадження; - визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; - рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби; - повороту виконання рішення суду; - виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню; - відмови в поновленні втраченого судового провадження; звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника.

Слід зазначити, що згідно Рішення Конституційного Суду України             N 3-рп/2010 від 27.01.2010 в аспекті конституційного звернення положення пункту 18 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України стосовно можливості апеляційного оскарження ухвали суду щодо видачі дубліката виконавчого листа у взаємозв'язку з положенням пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України необхідно розуміти як таке, що передбачає право оскаржувати окремо від рішення суду в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції як про видачу дубліката виконавчого листа, так і про відмову у його видачі.

Заперечення проти ухвал, що не підлягають окремому ос­карженню, можна включити до апеляційної скарги на рішення суду. Тому якщо особа згодна з рішенням суду, але не згодна з ухвалами, які постановив суд під час розгляду справи, то запе­речення проти цих ухвал подати вона не зможе. Адже подавати скаргу на правильне по суті рішення, яке влаштовує особу, було б недоцільним.

Отже, особи, які мають право апеляційного оскарження, передбачені у ст.292 ЦПК, мають можливість викласти в апе­ляційній скарзі свої заперечення щодо будь-якої ухвали суду першої інстанції в межах строків, передбачених ч.2 ст.294 ЦПК. Таке їхнє право може бути реалізоване або у формі по­дання окремої апеляційної скарги на одну з ухвал, передбаче­них ч.1 ст.293 ЦПК, або шляхом включення своїх заперечень на всі інші ухвали суду першої інстанції до апеляційної скарги на рішення суду.

Заперечення на ухвали можуть включатися лише до апеляційної скарги на рішення (а не ухвалу) суду. Тому апеляційні скарги на ухвали, які можуть
бути самостійним об'єктом оскарження, не повинні містити заперечень на ухвали, які окремому оскарженню не підлягають.

Чинний ЦПК встановлює вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду. Цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає. Усі інші ухвали самостійному апеляційному оскарженню не підлягають. Заперечення проти них можуть бути включені в апеляційну скаргу на судове рішення. До них належать, зокрема, ухвали про відводи суддям, секретарю судового засідання та ін.; про задоволення заяви щодо забезпечення доказів, у тому числі про призначення експертизи; про зняття штрафу або зменшення розміру штрафу; про поновлення процесуальних строків; про допуск або притягнення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору; про залишення без руху позовної заяви; про об'єднання позо­вів; про продовження строку підготовки справи до судового розгляду; про відкладення розгляду справи; про розгляд за­уважень на журнал судового засідання та технічний запис судового засідання; про відмову внести виправлення опискиабо явної арифметичної помилки; про відмову в роз'ясненні рішення; про відмову зупинити провадження у справі; про від­мову в наданні відстрочки або розстрочки виконання рішення; про задоволення заяви про перегляд постанов з нововиявлених обставин.

Сторони та інші особи, які мають право на апеляційне оскарження

Апеляційне провадження є однією з форм контролю за ді­яльністю судів першої інстанції вищим судом, який перевіряє законність та обґрунтованість прийнятих ними рішень та ухвал, що не набрали законної сили. Наявність такого виду проваджен­ня дає можливість захистити законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб шляхом попередження набуття законної сили незаконними рішеннями та ухвалами суду. Саме апеляційне провадження дає можливість у найкоротші строки виправити судові помилки, сприяє підвищенню якості роботи судів першої інстанції і скеруванню судової практики в суворій відповідності вимогам закону. Ці характеристики дають змогу розглядати апеляційне провадження як важливу гарантію здійснення право­суддя.

Тож, правом на апеляційне оскарження судових рішень, наділені:

1) сторони (незалежно від їх участі в судовому засіданні), навіть при реалізації права позивача на подання заяви про розгляд справи за його відсутності, передбаченого ст.169 ЦПК, чи у випадку розгляду справи на підставі наявних у справі даних і доказів без участі належним чином повідомленого від­повідача, у разі його повторної неявки і позивач і відповідач мають право оскаржити рішення чи ухвалу суду у справі, в якій вони виступали сторонами;

2) інші особи, які беруть участь у справі, тобто право на апеляційне оскарження у справах позовного провадження від­повідно до ст.26 ЦПК мають треті особи, представники сторін і третіх осіб.

Судовий представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Усі обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності.

Законні представники (батьки, усиновителі, опікуни та піклу­вальники) можуть вчиняти від імені особи, яку вони представля­ють, усі процесуальні дії, в тому числі самостійно оскаржувати рішення, не маючи на це спеціальної довіреності.

У справах наказного та окремого провадження право подати апеляційну скаргу мають заявники, інші заінтересовані особи та їх представники.

Крім того, у зв'язку з тим, що в ч. З ст. 26 ЦПК передбаче­на можливість участі в розгляді справи як осіб, які беруть участь у справі, органів та осіб, передбачених у ст.45 ЦПК, можна зробити висновок, що правом на апеляцію наділені також органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування та ін.).

Щодо прокурора, то ч.2 ст.45 ЦПК передбачено його право на представництво Інтересів громадян і держави на будь-якій стадії цивільного процесу; а ч. 4 ст. 46 ЦПК передбачає право прокурора, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги, заяви про перегляд рішення у зв'язку з винятковими чи нововиявленими обставинами знайомитися з матеріалами справи в суді (див. коментар до ст.ст.45, 46).

3) особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Зазначені особи можуть подати апеляційну скаргу, якщо рішенням суду безпосередньо вирішено питання про їх права або обов'язки. Тому, за загаль­ним правилом, у цих осіб немає правових підстав для апеляцій­ного оскарження ухвал суду (оскільки ухвалами не вирішуються питання про спірні права та обов'язки), а також оскарження рішень суду, які в майбутньому лише можуть вплинути на права та обов'язки осіб, які не залучалися до справи. Водночас особи, які не брали участі у справі, можуть оскаржити ухвалу про забезпечення позову, якщо відповідно до цієї ухвали їх зобов'язано вчинити певні дії або утриматися від них, і це порушує права або інтереси цієї особи. Іншими словами, особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апе­ляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права або обов'язки цих осіб.

Порядок і строки апеляційного оскарження

         Чинним ЦПК передбачено двостадійний порядок оскарження, що скорочує строк набрання рішенням суду, яке не оскаржу­ється, законної сили.

На першому етапі особа подає заяву про апеляційне оскар­ження рішення або ухвали суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У межах цього першого етапу апелянт висловлює незгоду із судовим рішенням і бажання його оскаржити. А вже сама вказівка на те, в чому саме, на думку апелянта, полягали незаконність танеобґрунтованість прийнятого рішення чи ухвали, посилання на докази, які не були досліджені судом, повинні міститися в апеляційній скарзі, яка має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Щодо ухвали суду першої інстанції, то апеляційна скарга на неї пода­ється протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Якщо у справі було ухвалено додаткове рішення, пе­редбачене ст.220 ЦПК, строк на апеляційне оскарження цього додаткового рішення обчислюється з наступного дня після його ухвалення. Крім того, ч.4 ст.297 ЦПК передбачає право суду (судді-доповідача) апеляційної інстанції у випадку надходжен­ня справи без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення повернути справу до суду першої інстанції, про що постановити ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути цей недолік.

У випадку ухвалення додаткового рішення воно теж може стати самостійним об'єктом апеляційного оскарження у ті самі строки (але не в їхніх межах), що й рішення суду, ухвалене за результатами розгляду справи (як різновид рішення суду, рівно­значне йому по суті рішення), оскільки ст.220 ЦПК передбачає, що на додаткове рішення може бути подана скарга.

Підлягає також оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвала про відмову ухвалити додаткове рішення.

            Строк для подання апеляційної скарги обчислюється з дня подання заяви, а не з дня прийняття (проголошення) судового рішення. Тому якщо рішення оскаржується декількома особами, які беруть участь у справі, цей строк спливає у різні дні залежно від того, коли кожним із них була подана заява про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо скаржник не звернувся в суд із заявою про поновлення строків.

Відмова у прийнятті заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги має бути оформлена ухвалою, в якій суд зобов'язаний навести мотиви такої відмови. Ухвала про відмову в прийнятті апеляційної скарги чи заяви про апеляційне оскар­ження може бути оскаржена в касаційному порядку, оскільки вона перешкоджає подальшому руху справи. Установлені зако­ном строки на подання відповідної заяви та скарги не можуть бути скорочені чи продовжені судом.

Лише за наявності заяви особи, яка подала заяву про апеля­ційне оскарження чи апеляційну скаргу із пропущенням зазна­чених вище строків, суд розглядає клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Суд розглядає таку заяву за правилами, встановленими у ст. 73 ЦПК. Так, суд поновлює строк у разі його пропущений з поважних причин (поважність причин повинен доводити скаржник).

Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вирішується відповідним судом апеляційної інстанції в коле­гіальному складі, а не одноособово суддею-доповідачем, як це передбачено в касаційному провадженні (ч.4 ст.325 ЦПК).

Форма і зміст заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги

Вимоги до форми та змісту заяви про апеляційне оскарження та апеляцій­ної скарги детально регламентовано чинним ЦПК. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга обов'язково мають містити всі наведені нижче реквізити. До апеляційної скарги, яка не оформлена належним чином, а також у разі несплати суми судового збору чи не оплати витрат на інформаційно-технічне забезпе­чення розгляду справи судом апеляційної інстанції (через постановлення відповідної ухвали суддею - доповідачем у справі) застосовуються положення ст. 121 ЦПК, тобто апеляційна скарги залишається без руху з наданням строку для виправлення не­доліків, а у разі неусунення недоліків у встановлений строк апеляційна скарга повертається. Ухвала про повернення апеля­ційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку яктака, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, від­повідно до ст.324 ЦПК.

Заява про апеляційне оскарження - це письмове звернення до суду, в якому особа, яка бере участь у справі, повідомляє суд про намір оскаржити судове рішення, яке не набрало законної сили.

Заява подається у письмовій формі і має містити:

       1)  найменування суду, до якого подається заява. Слід мати на увазі, що заява про апеляційне оскарження подається до апеляційного суду (адресується йому), але через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Тому судом, до якого подається заява, завжди буде відповідний апеляційнийсуд;

2)  ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце прожи­вання або місцезнаходження. Достатньо зазначати повне ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її повну адресу та про­цесуальний статус. Відомості про інших осіб, які брали участь у справі, можна не зазначати;

3)  рішення або ухвалу, що оскаржуються. Потрібно зазначити, яка справа розглядалася (між якими сторонами і щодо якого спору), який суд і коли ухвалив оскаржуване рішення.

У заяві також зазначається найменування документа "Заява про апеляційне оскарження", вказівка на те, що особа, яка подає заяву, із рішенням не згодна і бажає його оскаржити, дата подання заяви, додатки. Заява підписується заявником.

Апеляційна скарга має містити значно більший обсяг інформації порівняно із заявою про апеляційне оскарження, зокрема в апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1)    найменування суду, до якого подається скарга. Слід мати на увазі, що скарга подається до апеляційного суду (адресується йому), але через місцевий суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Тому судом, до якого подається скарга, завжди буде відповідний апеляційний суд;

ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження. Потрібно зазначати повне ім'я (найменування) особи, яка подає апеляційну скаргу, ЇЇ повну адресу та процесуальний статус.

3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або місцезнаходження. Зазначається про­цесуальний статус цих осіб у такій послідовності: позивач, його представник, третя особа на стороні позивача та її представник, відповідач, його представник, третя особа на стороні відповідача та її представник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, її представник, інші особи, які беруть участь
у справі.

     Якщо під час розгляду справи відбулася зміна складу осіб, які беруть участь у справі (наприклад, внаслідок заміни відпові­дача, процесуального правонаступництва, припинення повнова­жень представника), то в апеляційній скарзі зазначаються лише ті особи, які брали участь у справі, з урахуванням змін;

4)    дата подання заяви про апеляційне оскарження. Зазнача­ється дата подання до суду першої інстанції заяви про апеляцій­не оскарження. Копія цієї заяви може не додаватися, оскільки сама заява є в суді. Якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження, то в апеляційний скарзі зазначається про це;

5)    у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота та (або) неправильність вста­новлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин).

Ця частина апеляційної скарги має найбільш важливе значен­ня, оскільки саме тут скаржник повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо незаконності або (та) необґрунто­ваності оскарженого ним судового рішення.

Обґрунтовуючи, в чому саме полягає незаконність рішення, скаржник повинен чітко зазначити, яку саме норму (закон) суд застосував неправильно, як її слід було б застосувати (на думку заявника) до спірних правовідносин і як це вплинуло на вирі­шення спору.

Найважливішу аргументацію доцільно виділяти в тексті скарги графічно (підкресленням, шрифтом).

Важливе значення має структура скарги, оскільки це забез­печує правильне її сприйняття та полегшує аналіз аргументів. Якщо рішення оскаржується з кількох підстав, то мотивацію доцільно викладати послідовно: яку норму порушено судом, зміст норми, її аналіз і тлумачення, в чому помилився суд, коли цю норму застосовував (або не застосовував), до чого це призвело. Після цього можна переходити до наступної підста­ви оскарження. Під час складання скарг у власній практичній діяльності ми відзначаємо спочатку тезу, а потім наводимо аргу­ментацію до неї.

Наводячи доводи, що свідчать про необґрунтованість рі­шення, скаржник може покликатися на:

          -  неповноту встановлення обставин, які мають значення для справи;

          -  неправильність встановлення обставин, які мають зна­чення для справи, зокрема внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин;

          - неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин.

Скаржник повинен зазначити, які саме висновки суду є необгрунтованими, в чому саме полягає їх необґрунтованість, якими доказами справи це підтверджується. Доцільно вказувати також аркуші справи, що містять ці докази;

6) нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважнос­ті причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

Ці відомості зазначаються в тому випадку, якщо підставою оскарження є необґрунтованість судового рішення. Усунути по­милки суду першої інстанції можна лише шляхом повторного дослідження доказів або шляхом встановлення нових обста­вин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції не встановив.

Скаржник повинен чітко вказати, які саме обставини слід встановити і чому вони входять до предмета доказування у справі. Треба зазначити також, які саме докази слід додатково дослідити під час апеляційного розгляду, які докази подаються скаржником додатково і поважні причини, з яких вони не були подані до місцевого суду.

Якщо суд першої інстанції неправильно оцінив докази, по­рушив правила щодо допустимості та належності доказів, то в апеляційній скарзі наводяться відповідні заперечення скаржника;

            7)  клопотання особи, яка подала скаргу. У резолютивній частині скарги скаржник повинен зазначити, що він просить в апеляційного суду. Зміст клопотання не повинен виходити за межі повноважень апеляційного суду, зазначених у ст.307 ЦПК.

Окрім того, скаржник вправі в апеляційній скарзі заявити клопотання процесуального характеру: про виклик свідків, про витребування додаткових доказів, про забезпечення позову, про призначення експертизи, однак, тільки у разі належного обґрунтування заявлених клопотань;

       8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Ці відомості наводяться після резолютивної частини скарги. Зазначається найменування документа, достатнє для того, щоб його можна було ідентифікувати, оригінал чи копія, кількість примірників.

           Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в суд з копіями та додатковими матеріалами у кількості примірників відповідно до числа осіб, які брали участь у справі.

Зазначене правило дає можливість таким особам підготува­тися до судового розгляду, визначити позицію щодо доводів та нових доказів, наведених у скарзі, викласти свої заперечення в письмовій формі, зібрати та надати суду додаткові докази, що спростовують викладені в скарзі аргументи.

         Право на апе­ляційне оскарження може бути реалізоване шляхом подання лише апеляційної скарги, але в межах строку, передбаченого для подання заяви про апеляційне оскарження, тобто протягом десяти днів з дня ухвалення рішення або п'яти днів з дня постановлення ухвали.

         Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або її представником. Також, апеляційна скарга під­писується безпосередньо керівником підприємства, установи, орга­нізації, а не особою, яка його заміняє, чи його заступником. У тому випадку, якщо апеляційну скаргу подає заступник або особа, яка тимча­сово заміщує керівника підприємства, потрібно також подати суду наказ про те, що ця особа виконує обов'язки керівника на час відпустки, хвороби на день подання апеляційної скарги, або про те, що -особі, яка підписала скаргу, делеговано керівни­ком, статутом підприємства нести той чи інший напрям роботи з правом подання позовних заяв та апеляційних скарг.

До апеляційної скарги, поданої представником сторони, має додаватися довіреність, в якій має бути передбачене його право подавати апеляційні скарги, або інший документ, який під­тверджує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа. Право на подання апеляційних скарг включає в себе право на вчинення як юридичних (складання тексту скарги та її підписання), так і фактичних дій (подання до суду), які з цим пов'язані.

Крім того, при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суд перевіряє строк повноважень пред­ставника, вказаний у довіреності. Якщо такої довіреності не подано або строк її дії закінчився, апеляційна скарга вважається поданою неповноважним представником, що є підставою длязалишення заяви без розгляду.

Законом передбачена можливість подання апеляційної скарги особами, які визнаються законними представниками. Для таких осіб не вимагається довіреності, але обов'язково потрібно подати інші документи, які підтверджують їхній статус законних пред­ставників. Такими законними представниками можуть бути:

       - батьки неповнолітніх дітей, які додають до апеляційної скарги свідоцтво про народження дітей, в яких вони записані батьками;

       - опікуни і піклувальники повинні подати суду рішення опікунської ради, оформлене належним чином;

       - представники громадських організацій, які подають статут або виписку із Закону про повноваження громадської організації. Наприклад, особі, яка виступає на захист інтересів споживача, потрібно надати виписку із Закону України "Про захист прав споживачів" і виписку із статуту про те, що вона є керівником цієї громадської організації.

Ці документи повторно не додаються, якщо вони подавалися суду першої інстанції під час розгляду справи.

За подання апеляційної скарги сплачується судовий збір та оплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Це питання регулюється Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито". За подання апеляцій­ної скарги на рішення суду передбачена ставка у розмірі 50 %ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої з оспорюваної суми.

За подання апеляційних скарг на ухвали суду судового збору (державного мита) не передбачено.

Розмір судового збору не залежить від того, повністю чи частково оскаржується рішення, а також від того, в якому розмірі судовий збір було фактично сплачено позивачем. Розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних справ встановлені  постановою Кабінету міністрів України від 5 серпня 2009 року № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258».

Зменшення розміру витрат, а також звільнення від їх оплати здійснюється в порядку, передбаченому ст.82 ЦПК України.

Порядок подання заяви про апеляційне оскар­ження та апеляційної скарги

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга, подаються через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення або постановив оскаржувану ухвалу.

         Суд першої інстанції не пізніше ніж через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги зобов'язаний надіслати всі апеляційні скарги у цій справі разом із самою справою до апеляційного суду. Враховуючи те, що строк по­дання апеляційної скарги не вважається пропущеним у випадку здачі такої заяви у відділення пошти до 24 години останньої доби строку для подання апеляційної скарги, апеляційні скарги, що надійшли наступного дня після закінчення строку на апе­ляційне оскарження, мають бути направлені апеляційному суду не пізніше наступного робочого дня після їх надходження.

         Слід зазначити, що суд першої інстан­ції не має жодних повноважень щодо прийняття апеляційноїскарги до розгляду. Він виконує лише організаційну функцію; долучає скаргу до справи та направляє її апеляційному суду. Усі питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду, про залишення апеляційної скарги без руху або її повернення вирішуються лише судом апеляційної інстанції.

Прийняття апеляційної скарги до розгляду

         Отримана від місцевого суду справа з усіма поданими на неї апеляційними скаргами реєструється в канцелярії апеля­ційного суду.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЦПК цивільні справи в судах апеляційної інстанції розглядаються колегією у складі трьох судді, але виходячи з існуючого в апеляційному суді порядку черговості справа передається судді-доповідачу, який зобов'яза­ний вчинити протягом трьох днів після надходження апеляцій­ної скарги всі процесуальні дії, необхідні для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду апеляційним судом.

         Вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги, суддя-доповідач повинен ретельно перевірити дотримання встановлених законом умов і порядку порушення апеляційного провадження, зокрема: чи має скаржник право апеляційного оскарження, чи не набуло оскаржуване рішення законної сили і чи підлягає воно оскарженню в апеляційному порядку, чи не порушено строку подання апеляційної скарги, чи дотримано вимог до змісту та форми апеляційної скарги, чи оплачено судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду апеляційної скарги.

         У разі встановлення суддею-доповідачем зазначених по­рушень під час подання апеляційної скарги він постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення її без руху, про що повідомляє скаржника і надає строк для усунення не­доліків апеляційної скарги.

В ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен зазначити всі недоліки скарги. Після їх усунення скаржником суд не вправі залишати апеляційну скаргу без руху з інших підстав, які не були зазначені в попередній скарзі.

Якщо під час строку, встановленого в ухвалі суду про зали­шення заяви без руху, недоліки неналежно поданої або оформле­ної скарги будуть виправлені скаржником, така апеляційна скарга вважається поданою вчасно. В іншому випадку така скарга вважається неподаною і повертається скаржникові. В ухвалі про повернення апеляційної скарги обов'язково мають бути викладені мотиви такого повернення. Ухвала про повернення апеляційної скарги може бути оскаржена в касаційному порядку як така, що перешкоджає подальшому провадженню справи.

При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги суддя-доповідач не вправі вирішувати питання про обґрунто­ваність чи необґрунтованість скарги.

            При вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги
до розгляду суддя-доповідач повинен перевірити, чи належним чином оформлена справа, яка надійшла від суду першої інстан­ції. При цьому суду слід перевірити такі обставини:

         - чи належним чином сформована справа, наявність усіх документів, доказів, якими керувався суд при вирішенні спору;

         - чи підшита справа, чи пронумеровані сторінки справи;

         - наявність опису всіх матеріалів справи з вказівками на сторінки;

         - чи підписані журнали судового засідання секретарем судо­вого засідання;

         - чи збігається дата ухвалення рішення з датою, вказаною в журналі судового засідання;

         - чи розглянуті зауваження на правильність і повноту техніч­ного запису судового засідання та журналу судового засідання, якщо такі були подані;

         - чи виконані при ухваленні рішення вимоги статей 79 - 89 ЦПК щодо розподілу судових витрат;

         - чи вирішено питання про ухвалення додаткового рішення.

За наявності факту встановлення таких обставин суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

            Ухвала судді-доповідача про повернення справи до суду першої інстанції оскарженню не підлягає і має бути виконана місцевим судом навіть тоді, коли він з ухвалою не згодний.   

            Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або по­вернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу. Ухвала постановляється суддею-доповідачем одноособово та оформля­ється окремим документом. Ухвалу судді про повернення апеля­ційної скарги може бути оскаржено в касаційному порядку. Право подати касаційну скаргу на таку ухвалу має лише особа,
яка подала апеляційну скаргу.

Після вирішення питання про прийняття апеляційної скарги
до розгляду та постановлення відповідної ухвали апеляційний суд надсилає особам, які беруть участь у справі (крім скаржни­ка), копії заяви про апеляційне оскарження, апеляційних скарг та доданих до них матеріалів.

         Ознайомлення із заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою дає можливість усім особам, які брали участь у розгляді справи, підготуватись до судового розгляду, визначити свою позицію щодо доводів і нових доказів, наведе­них у скарзі, викласти свої заперечення в письмовій формі, зібрати та надати суду додаткові докази, що спростовують викладені у скарзі аргументи, та вчиняти інші необхідні дії,передбачені ст.ст.299, 301, 306 ЦПК.

         Особи, які брали участь у справі, вправі, але не зобов'язані подати заперечення на апеляційну скаргу. Строк для подання заперечень встановлює суд з урахуванням часу, необхідного для цього, та в межах загального строку розгляду справи апеляційним судом. Однак навіть у разі пропуску цього строку суд не вправі відмовити у прийнятті заперечень та долученні їх до справи.

За змістом і формою заперечення на апеляційну скаргу мають відповідати вимогам до апеляційної скарги (ст.295 ЦПК) з тією лише різницею, що в запереченні доводяться незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги, а не рішення.

Приєднання до апеляційної скарги

     Право на приєднання до вже поданої апеляційної скарги мають:

         - особи з числа тих, що беруть участь у розгляді справи, які виступали на стороні особи, яка подала апеляційну скаргу в суді першої інстанції. До них належать: 1) процесуальні спів­учасники (співпозивачі чи співвідповідачі); 2) треті особи, які не заявляли самостійних вимог і виступали на стороні скаржни­ка; 3) судові представники. Треті особи, які заявляють самос­тійні вимоги, не мають права приєднатися до апеляційної скарги, бо вони не можуть бути процесуальними співучасниками і мають право самостійно оскаржити рішення та ухвали суду першої інстанції;

         - особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки (див. коментар до ст.292 ЦПК).

Крім того, закон не забороняє особі, в інтересах якої позов було подано особами, передбаченими ст.45 ЦПК, самостійно подати апеляційну скаргу.

     Усі особи, які брали участь у розгляді справи, знаючи зміст та вимоги заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, мають реальну можливість приєднатися до неї до початку роз­гляду справи в апеляційному суді.

Якщо заява про приєднання до апеляційної скарги подана після початку розгляду справи в апеляційному суді, то строк не поновлюється, а причина його пропуску не обговорювати­меться. Апеляційний суд повинен у такому випадку повернути заяву про приєднання як таку, що подана з порушенням вимог ст.299 ЦПК.

Право на приєднання до апеляційної скарги реалізується шляхом подання заяви в довільній формі, але з вказівкою сторін, статусу, в якому заявник був залучений до справи в суді першої інстанції, причин приєднання, з підписом заявника та датою.

Якщо від особи, яка бажає приєднатися до апеляційної скар­ги, буде подана заява з інших причин і мотивів, ніж зазначені в скарзі, з іншими ніж у скарзі вимогами, то вона вважати­меться апеляційною скаргою і має відповідати вимогам ст.295 ЦПК, оплачуватися судовим збором та витратами на інформа­ційно-технічне обслуговування розгляду справи. Крім того, до неї будуть застосовуватися вимоги ст.121 ЦПК.

Приєднання до апеляційної скарги передбачає кілька умов:

1)    правове обґрунтування посилання на незаконність або необґрунтованість судового рішення в заяві про приєднання до апеляційної скарги не має відрізнятися від обґрунтування, яке міститься в самій апеляційній скарзі;

2)    вимоги заяви про приєднання і апеляційної скарги ма­ють бути однаковими: якщо в апеляційній скарзі порушується питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, а в заяві про приєднання - про скасування рішення суду і припинення провадження у справі, то таке при­єднання не може бути прийняте судом.

За подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується.

Доповнення, зміна апеляційної скарги або

відкликання її чи відмова від неї

Особа, яка подала апеляційну скаргу, може її доповнити, змінити, відкликати чи відмовитися від неї.

Доповнення скарги - це наведення нових аргументів та міркувань, нових мотивів скарги, подання додаткових доказів з посиланням на них, уточнення норм матеріального чи проце­суального права тощо.

Зміна скарги - це заміна одних положень іншими. У тому випадку, якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, повністю змінює апеляційну скаргу, до неї застосовуються вимоги ст.295 і, як наслідок, ст.121 ЦПК. Доповнити чи змінити скаргу можна неодноразово, але лише протягом строку на апеляційне оскарження. Такі зміни і доповнення подаються відповідно через суд першої інстанції. Усі зміни і доповнення до апеляційної скарги мають бути надіслані всім особам, які беруть участь у справі, за правилами, викладеними у ст.298 ЦПК. Про ці зміни і доповнення обов'язково має бути по­відомлена особа, яка приєдналася до апеляційної скарги. Це зумовлюється тим, що така особа має право відкликати свою заяву про приєднання, якщо ця заява не буде відповідати діям скаржника, викладеним у доповненні апеляційної скарги чи її зміненому варіанті.

Доповнення чи зміна скарги після спливу строку на апеляційне оскарження не допускається, а заява скаржника залишається без розгляду.

Для апеляційної інстанції характерним є те, що особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі не тільки доповнити чи змінити її в межах строку на апеляційне оскарження, а й протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Крім того, особі, яка подала апеляційну скаргу, законом надано право відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді. Для цього скаржник повинен подати заяву, яка розглядається суддею апеляційної інстанції з постановленням процесуального документа - ухвали про повернення апеляцій­ної скарги (розгляд такої заяви здійснюється суддею-доповідачем одноособово, без виклику сторін, без обговорення підстав відкликання).

Відкликання апеляційної скарги є обов'язковим для суду. Результатом розгляду такої заяви про відкликання апеляційної скарги є ухвала суду про повернення скарги, яка не підлягає оскарженню. Особа, яка відкликала апеляційну скаргу, може знову звернутися з нею, тому що апеляційне провадження невідкривалось і не закривалось.

Про таке відкликання апеляційної скарги мають бути пові­домлені особи, які приєдналися до цієї скарги, бо з відкликанням останньої втрачає значення заява про приєднання до апеляцій­ної скарги. Особа, яка отримала таке повідомлення про відкли­кання апеляційної скарги, може самостійно подати апеляційну скаргу, якщо не сплив строк апеляційного оскарження. Про відкликання апеляційної скарги потрібно також повідомити протилежну сторону, щоб вона не готувала пояснення, запере­чення та інші документи, не несла витрати у цій справі.

Про прийняття відмови від апеляційної скарги суд постановляє ухвалу, якою закриває апеляційне провадження у справі.

Прийняття відмови від апеляційної скарги не тягне за собою закриття апеляційного провадження, якщо співучасники або треті особи, які приєдналися до цієї справи, клопотатимуть про поновлення строків на апеляційне оскарження і самостійно оскаржуватимуть процесуальні документи суду першої інстанції.

Прийняття відмови від апеляційної скарги не залежить від згоди на те інших осіб, які беруть участь у розгляді справи. Така відмова не позбавляє цих осіб права самостійно оскаржити це рішення.

            Надаючи особі, яка подала апеляційну скаргу, право від­
мовитися від неї повністю або частково, а сторонам у суді апеляційної інстанції - укласти мирову угоду, законодавець не визначив процедуру вчинення зазначених процесуальних дій, а обмежився вказівкою на необхідність додержання за­гальних правил щодо них, передбачених ЦПК.

Заява про відмову від апеляційної скарги, а також умови мирової угоди сторін, якщо вони надійшли до апеляційного суду разом зі справою, підлягають розгляду цим судом у порядку, визначеному ст.ст.27, 174, 175 ЦПК. У разі якщо при розгляді справи апеляційним судом особа, яка подала апеляційну скаргу, зробила усну заяву про відмову від скарги, а сторони - про закінчення справи мировою угодою, зазначені процесуальні дії фіксуються за допомогою звукозаписувального технічного засобу. В іншому випадку, за наявності письмових заяв, ці заяви додаються до справи.

Прийняття апеляційним судом від­мови від апеляційної скарги та затвердження мирової угоди сторін позбавляє скаржника і сторін (при затвердженні мирової угоди) права на повторне звернення до апеляційного суду.