Лист Координаційного центру щодо забезпечення прав адвокатів на належну оплату діяльності з надання БВПД

 Директорам центрів з надання БВПД

Адвокатам, які надають
безоплатну правову допомогу

Щодо окремих питань забезпечення права адвокатів 
на належну оплату діяльності з надання безоплатної 
вторинної правової допомоги

Координаційним центром з надання правової допомоги спільно з центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги було проаналізовано практику правозастосування Порядку оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу (далі – Порядок) та Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу у кримінальних провадженнях (далі – Методика), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 305.

У результаті було виявлено ряд проблем, вирішення яких потребує внесення змін до вказаних Порядку та Методики, зокрема: 
 Порядок обчислення розміру винагороди адвокатів за надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, затриманим за підозрою у вчиненні злочину, не враховує факторів складності кримінального провадження і не містить стимулів для адвокатів здійснювати активний захист на дуже важливому, початковому, етапі захисту прав затриманого, а отже потребує відповідного перегляду з урахуванням складності кримінального провадження та активності дій адвоката;
 Методика містить ризик демотивації адвоката працювати на користь підзахисного. Зокрема, у випадку коли судом розглядається клопотання прокурора про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і в результаті дій адвоката суд відхиляє вказане клопотання, адвокат отримує меншу винагороду, ніж у разі, якщо таке клопотання судом було б задоволене;
 відсутність можливості відшкодування вартості проїзду власним автомобілем у денний час доби у випадках термінової необхідності здійснення виїзду у віддалені райони, сільську місцевість або з них до адміністративного центру для участі у процесуальних діях, що трапляється на практиці і призводить до ситуації, коли адвокати змушені покривати витрати на пальне за власний рахунок або відмовлятися від прийняття дорученнь центрів;
 відсутність можливості відшкодування вартості індивідуальних засобів захисту органів дихання, шкіри у випадках надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, у яких виявлено інфекційну хворобу, у тому числі таку, що передається повітряно-крапельним шляхом (педикульоз, туберкульоз, коросту, вірусний гепатит тощо);
 Порядок містить непряме посилання на наказ Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 «Про затвердження Норм витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті», проте затверджений ним перелік є застарілим і не визначає нормативів витрат пально-мастильних матеріалів для значної кількості використовуваних тепер моделей автомобілів, що унеможливлює відшкодування значної частини відповідних витрат адвокатів.

З метою вирішення зазначених проблем Координаційним центром підготовлено проект Концепції змін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 305 «Питання оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу», розміщений у вільному доступі на веб-сайті Координаційного центру за посиланням http://www.legalaid.gov.ua у рубриці «Актуально» для надання пропозицій і зауважень усіма зацікавленими особами на електронну адресу vadym.krasnyk@legalaid.gov.ua до 1 серпня 2013 року.

Крім того, в результаті проведеного аналізу було виявлено окремі випадки невірного застосування суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги Порядку і Методики, що стосувалися наступного.

1. Невірне застосування коефіцієнта складності кримінального провадження (К скл).
Відповідно до положень Методики при здійсненні розрахунку розміру винагороди адвоката за надання безоплатної вторинної правової допомоги на кожній окремій стадії кримінального провадження при розрахункові коефіцієнту складності кримінального провадження (Кскл) має застосовуватися значення коефіцієнта для найвищого ступеня тяжкості злочину, максимальної кількості епізодів злочинної діяльності особи, максимальної кількості підозрюваних, обвинувачених у кримінальному провадженні, а також обрання щодо особи найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (якщо він дійсно був обраний) протягом кожної окремої стадії кримінального провадження – навіть у випадку, якщо у ході провадження фактори, що визначають його ступінь складності, змінилися у бік зменшення. 
Наприклад, якщо у ході провадження відбулася перекваліфікація злочину, і ступінь його тяжкості зменшився, для розрахунків має використовуватися значення початкового, більшого, ступеня тяжкості злочину, так само, як і у випадку, коли ступінь тяжкості злочину в результаті перекваліфікації збільшився, для розрахунків має використовуватися значення для цього більшого ступеня тяжкості. Також, наприклад, у випадку, коли судом розглядається клопотання прокурора про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і суд це клопотання задовольняє, для розрахунків за стадією досудового розслідування має застосовуватися значення коефіцієнту у разі обрання щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так само у разі, коли у судовому провадженні на підготовчому засіданні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на більш м’який судом задоволено, то при здійсненні розрахунків за стадією розгляду справи судом першої інстанції також має використовуватися значення коефіцієнту у разі обрання щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

2. Безпідставне застосування коефіцієнта скороченого провадження (Кскор.).
Згідно з Методикою коефіцієнт стадії кримінального провадження (Ксп) застосовується для врахування таких особливостей кожної стадії кримінального провадження, протягом якої адвокат здійснював захист особи як, зокрема наявність повного або скороченого провадження в суді першої інстанції (Кскор – коефіцієнт скороченого провадження). 
Разом з тим новий Кримінальний процесуальний кодекс України визначення змісту поняття «скорочене провадження в суді першої інстанції» не надає, а його норми (розділ IV «Судове провадження у першій інстанції») не містять такого поняття. 
З огляду на це не вбачається правових підстав для застосування коефіцієнта скороченого провадження Кскор при здійсненні розрахунків розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

3. Невірне визначення фактичного часу роботи адвоката, необхідного для розрахунку розміру його винагороди.
Згідно з Порядком оплата послуг адвокатів з надання безоплатної вторинної правової допомоги здійснюється, виходячи з розміру оплати за годину роботи адвоката, зокрема, за фактичний час роботи адвоката з надання безоплатної вторинної правової допомоги на підставі доручення центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та акта наданих послуг, довідки про виконання окремих дій з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтвердженої копіями відповідних процесуальних документів, яка є невід'ємною частиною акта. 
Форма вказаної довідки затверджена згаданою постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2012 року № 305. Довідка про виконання окремих дій з надання безоплатної вторинної правової допомоги містить графу для заповнення: «Загальний час, витрачений на надання безоплатної вторинної правової допомоги, в тому числі: проїзд в обидві сторони». 
Таким чином, фактичний час роботи адвоката включає час, витрачений адвокатом власне на надання безоплатної вторинної правової допомоги, та час, витрачений ним на проїзд в обидві сторони. 
При цьому, виходячи з положень Порядку інформування центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363, час початку проїзду, що включається до розрахунку розміру винагороди адвоката, починається з моменту призначення адвоката, тобто часу видання йому доручення центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, зафіксованого у цьому дорученні.

З огляду на вищевикладене та з метою недопущення порушення права адвокатів на належну оплату діяльності з надання безоплатної вторинної правової допомоги, передбаченого пунктом 8 частини першої статті 25 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», Координаційний центр з надання правової допомоги вважає за доцільне суб’єктам надання безоплатної вторинної правової допомоги (спільно – адвокатам і центрам з надання безоплатної вторинної правової допомоги) здійснити перевірку проведених з 1 січня 2013 року розрахунків та у разі виявлення згаданих невідповідностей провести перерахунок розміру винагороди адвокатів за надану безоплатну вторинну правову допомогу у відповідності з Методикою, та належну оплату.

Директор Координаційного центру

з надання правової допомоги                                                            Андрій Вишневський