У багатьох країнах світу процедура досудового вирішення спору є однією з найпопулярніших форм врегулювання конфлікту. Вона успішно діє в Норвегії, Фінляндії, Великобританії, Австрії, Франції, закріплена на рівні національного законодавства. За статистикою, в США, Канаді, Нідерландах 83-85 відсотків всіх конфліктів дозволяється із застосуванням досудового врегулювання спору.
Але якщо в США і Європі дана процедура є звичайним явищем, то для України це - новинка. Тому є сенс спочатку розібратися в суті поняття «досудове вирішення спору».
Єдиним документом в українському законодавстві, який хоч якось може дати уявлення про цей процес, є проект Закону України «Про медіацію». Проте, кажучи про досудове врегулювання спору, ми маємо на увазі процес переговорів, в якому є нейтральна - третя - сторона. Це спеціально підготовлена людина або безпосередньо суддя. Третя сторона допомагає вирішити суперечку, сприяючи виробленню добровільного угоди між конфліктуючими сторонами.
Сьогодні в Україні, враховуючи відсутність у законодавстві чіткого визначення поняття, чотири суду Івано-Франківської та Одеської областей займаються дослідженням можливість впровадження процедури, як на законодавчому рівні, так і в практику роботи судів. Якщо говорити про досудовому вирішенні спорів в адміністративному судочинстві, можна виділити кілька особливостей.
По-перше, метою процедури є досягнення таких результатів, від яких, по можливості, виграли б усі учасники спору. По-друге, досудове вирішення спору здійснюється на добровільних засадах - як на початку, так і по закінченні - при оформленні взаємного мирової угоди.
По-третє, інформація, розкрита при досудовому вирішенні спору, є суворо конфіденційною. Ніхто з учасників цих переговорів не має право розголошувати відомості та факти, про які йому стало відомо. Більше того, якщо позитивний результат не досягнутий, то документи та матеріали переговорів, що відбулися, за згодою сторін, або підлягають знищенню, або повертаються сторонам, але ні в якому разі не потрапляють складу суду, який потім може розглядати спір.
По-четверте, посередником у переговорах між конфліктуючими сторонами, а це позивач і відповідач, виступає спеціальний суддя, який полегшує процес спілкування, допомагає сторонам глибше зрозуміти їх позиції та інтереси, підводить учасників конфлікту до ефективного шляху вирішення проблеми, надаючи їм можливість самостійно прийти до рішенням шляхом взаємних поступок. При цьому необхідно відзначити, що суддя діє в інтересах всіх учасників процесу.
По-п'яте, гарантією незалежного і неупередженого ставлення ініціатора досудового вирішення спору - судді - є право кожної зі сторін заявити відвід цьому судді при подальшому розгляді їх спору, але вже в судовому порядку.
Слід зазначити, що специфікою досудового вирішення спорів в адміністративному судочинстві є те, що однією із сторін у справі виступає, як правило, орган, наділений владними повноваженнями.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. При цьому державна служба, відповідно до Закону України «Про державну службу», грунтується на принципах служіння народу, законності, відповідальності за виконання службових обов'язків. Досягнення консенсусу між органом, наділеним владними повноваженнями, і фізичною або юридичною особою має належати до пріоритетів діяльності держоргану. Саме для цього на сьогоднішній день вважається актуальним внесення до чинне українське законодавство змін, що стосуються можливості застосування досудового врегулювання спору в адміністративному порядку.
Виходячи з основних принципів державної влади та державної служби, чинного законодавства, держорган, наділений владними повноваженнями, зобов'язаний якщо не ініціювати процедуру примирення з позивачем, то хоча б обов'язково прийняти пропозицію людини вирішити конфлікт у позасудовому порядку.
Стаття 113 Кодексу адміністративного судочинства України є основою для початку процедури переговорів. Вона свідчить, що сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на підставі взаємних поступок. У цьому випадку слід зазначити важливість того, що піде за волевиявленням сторін. А це, як правило, або призупинення провадження у справі для розгляду сторонами умов мирової угоди, або повна відмова від можливості закінчити суперечку на стадії підготовчого провадження.
Слід особливо звернути увагу на початковий момент можливого врегулювання спору, коли він вже перебуває у провадженні суду. Але новизна досудового врегулювання спору полягає саме в тому, що сторонам пропонується до початку судового розгляду зустрітися на рівні уповноважених представників сторін спору для вирішення спору в нейтральній обстановці за участю судді.
Ці переговори кардинально відрізняються від форми і суті судового засідання. Вони проводяться не в залі судових засідань і не підлягають відео-та аудіофіксації, за винятком випадків обопільної згоди та ініціативи сторін. Учасники переговорів знайомляться з регламентом переговорів, надають судді на підтвердження своєї позиції всі наявні аргументи, а в процесі особистого спілкування з судом і іншою стороною приходять до певного висновку.
Однією з особливостей досудового вирішення спору є те, що вирішення суперечки має обмеження, а саме, стаття 113 Кодексу адміністративного судочинства України говорить: «Примирення сторін може стосуватися лише прав і обов'язків сторін і предмета адміністративного позову».
Чинне українське законодавство дозволяє також зберегти принцип необмеженості в часі процедури досудового вирішення спору. На час проведення такого дозволу провадження у справі припиняється, що тягне також припинення течії процесуальних строків розгляду справи. Юридичне закріплення угоди про цю процедуру у відповідності з чинним законодавством відбувається на основі частин 3 та 4 статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фактично вказані положення статті 113 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють обов'язок сторін дотримуватися угоди про примирення і гарантії його виконання. Саме тому угода про результат досудового врегулювання спору шляхом примирення сторін зводиться до визначення суду про припинення провадження за результатами примирення сторін. При цьому результат переговорів також фіксується рішенням суду і обов'язковий для виконання всіма учасниками переговорів. В іншому випадку буде відсутній гарантія реального виконання досягнутої угоди між сторонами, що у переговорах по досудовому вирішенню спору.
Авторитетні юристи-адвокати відзначають, що навіть якщо бажаний результат від досудового врегулювання спору не досягнуто, то залучення кваліфікованого фахівця сприяє формуванню взаєморозуміння між сторонами конфлікту і позитивно впливає на їх сприйняття реальних подій і дій протилежної сторони в суперечці.
Сергій Стефанов. Суддя Одеського окружного адміністративного суду
Взято з http://vo.od.ua/rubrics/pravo-i-nalogi/25551.php
_03_03.png)
