Зміни щодо порядку стягнення аліментів на дитину

08 липня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» (далі – Закон).

Зміни торкнулися фундаменту, а саме на законодавчому рівні було закріплено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім’я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Стосовно неповнолітніх, то вони мають право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними.

Статтю 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Частину першу цієї статті Сімейного кодексу України (далі – СКУ) доповнено пунктами 3-¹ і 3-² такого змісту:

3-¹) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

3-²) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.

Нова редакція частини другої цієї ж статті, закріпила, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Що стосується батьків або інших законних представників разом з яким проживає дитина:

• Статтю 183 СКУ доповнено частиною п’ятою відповідно до якої, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину;
• Розмір аліментів визначається судом у твердій грошовій сумі та підлягає індексації відповідно до закону.

Щодо заборгованості та прострочення виплат аліментів, зміни торкнулися:

• Статті 195 СКУ. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)

1. Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
2. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.

1. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору – судом.

• Статті 196 СКУ. Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину

1. У разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості;
2. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі не встановлення такого строку - після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив.

Також, зміни торкнулися Цивільного процесуального кодексу України та інших нормативно-правових атів необхідних для реалізації Закону.

Заявнику повертається 50% сплаченого судового збору та хто матиме право на повний доступ до рішень у реєстрі

Кому пільги?

Питання звільнення від сплати судового збору завжди неоднозначно вирішувалося судами. Визначення законодавчих критеріїв для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору виглядає логічним. Як передбачено в законопроекті, суду надається право прийняти відповідне рішення у випадках, якщо:

1) розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача — фізичної особи за попередній календарний рік;

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда, якщо інший з

батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки) при наявності дитини віком до 14 років або дитини-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім’ї;

д) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, компенсація шкоди здоров’ю.

На першому етапі запропонований перелік не переобтяжений великою кількістю пільговиків. У подальшому ці критерії можуть бути вдосконалені.