Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Взяття під варту - найсуворіша і, в той же час, одна з найпоширеніших в Україні запобіжних заходів. Тому не випадково КПК України встановлює судовий порядок обрання даного запобіжного заходу і включає ряд особливостей, що стосуються застосування до неповнолітнього підозрюваному або обвинуваченому взяття під варту як запобіжний захід.
Особливе місце в роботі слідчих, прокурорів і суддів займає проблема злочинності неповнолітніх. Порядок обрання, застосування, скасування та продовження запобіжних заходів щодо осіб, які на момент вчинення злочину не досягли віку вісімнадцяти років, визначений спеціальними правилами. Бездоглядність і незайнятість суспільно-корисною працею призводить до зростання числа правопорушень серед неповнолітніх. Винятковість громадського та процесуального положення осіб, які не досягли повнолітнього віку, вимагає і виняткового підходу в галузі кримінально-процесуального законодавства. Проблеми, пов'язані із залученням підлітків до кримінальної відповідальності, а як наслідок - застосування до них заходів кримінально-процесуального заходу, стоять досить гостро, проте ювенальна юстиція (спеціальна система правосуддя для неповнолітніх) в нашій країні до цих пір не розвинена належним чином.
Ефективні кримінально-правові заходи, що застосовуються до неповнолітніх, в тому числі і запобіжного заходу, можуть реально сприяти попередження їх правопорушень і в той же час забезпечувати їх виправлення.
За кримінальним законом саме покарання не є метою, що має велике значення у справах про злочини, скоєних підлітками. Цей принцип повністю відповідає Мінімальним стандартним правилам ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінські правила), прийнятим 29 листопада 1985 Резолюцією 40/33 на 96-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН.
Відповідно до Пекінських правил, при винесенні судового рішення у справі неповнолітнього та виборі заходів впливу, суд повинен керуватися принципом сумірності не тільки "з обставинами і тяжкістю правопорушення, та з положеннями і потребами неповнолітнього". Як встановлено Пекінськими правилами, "неповнолітнього правопорушника не слід позбавляти особистої свободи, якщо тільки він не визнаний винним в скоєнні серйозного діяння із застосуванням насильства проти іншої особи або неодноразовому здійсненні інших серйозних правопорушень".
Чинні міжнародні правові акти, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, досить гуманні щодо застосування запобіжного заходу. Наприклад, як випливає з рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Ассенов та інші проти Болгарії», утримання під вартою до неповнолітніх має застосовувати лише як винятковий захід з визначенням якомога коротших термінів такого тримання та із забезпеченням періодичного перегляду через короткі проміжки часу підстав для його застосування чи продовження і протягом найкоротшого періоду часу.
Аналогічний підхід до цих питань в іншому основоположному міжнародному документі - Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН в 1989 році. Крім того, ідеї цієї Конвенції безпосередньо стосуються міждержавних проблем. Не випадково її називають "Великою хартією вільності для дітей" або "Світовою Конституцією прав дитини".
За останні роки в нашій країні набула якісних змін характеристика самої злочинності, яка відрізняється високим ступенем організованості. Сьогодні одна зі специфічних особливостей злочинності неповнолітніх - груповий характер. За останні роки частка неповнолітніх, які вчинили злочини у складі груп, стабільно зростає.
Злочинність неповнолітніх має стійку тенденцію до "омолодження". У зв'язку з цим найбільш гостро постає проблема вчинення суспільно небезпечних діянь дітьми, які не досягли 14-річного віку. До кримінальної відповідальності згідно із законом вони не залучаються. Як правило, повторна злочинність неповнолітніх після досягнення ними повноліття призводить до рецидивної злочинності.
Залишається надзвичайно важливим питання про запобіжні заходи, які обираються щодо неповнолітніх. Звичайно, найкращим рішенням було б залишення більшості підлітків на свободі під час попереднього слідства. Разом з тим запобіжного заходу, застосовуються до неповнолітніх, носять і заборонний, і попереджувальний характер.
Що стосується взяття під варту, то на застосування до неповнолітнього цього запобіжного заходу поширюються не тільки загальні, а й спеціальні обмеження. Згідно ч. 2 ст.492 КПК України затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.
Вивчення практики розгляду кримінальних справ щодо неповнолітніх свідчить про необхідність спеціалізації правосуддя щодо неповнолітніх, що відповідає нашим міжнародно-правовим зобов'язанням. Зокрема, в п.7.1 вищезазначених раніше Пекінських правил передбачено, що спеціалізація правосуддя щодо неповнолітніх служить рішенню комплексної задачі досягнення соціальної справедливості, захисту неповнолітніх та підтримки порядку в суспільстві. Ідея про спеціалізацію розгляду справ про злочини неповнолітніх не нова. Ще на початку 90-х років великі надії зв'язувалися зі створенням так званих ювенальних судів. Такі суди є в багатьох країнах світу, і в певній мірі їх діяльність себе виправдовує. До участі в розгляді справ у цих судах постійно залучають педагога, медика, психолога, соціальними службами.
Польща - єдина країна Східної Європи, де на даний час діють спеціальні суди, які займаються розглядом справ неповнолітніх, в той час як в Угорщині, Румунії існує лише спеціалізація суддів у даній області. В Україні справи за обвинуваченням неповнолітніх розслідуються і розглядаються в загальному порядку. Досвід зарубіжних країн показує, що наявність спеціальних судів позначилося б як на розслідуванні і розгляді справ щодо неповнолітніх, на профілактиці злочинності, так і на їх.