Основні новели Положення про помічника судді

Рада суддів України ухвалила довгоочікуване Положення про помічника судді.

Майже 90% поданих спільнотою помічників суддів пропозицій імплементовано у текст нової редакції Положення.

Рада суддів України в місті Сєверодонецьку Луганської області 18 травня 2018 року ухвалила довгоочікуваний документ — Положення про помічника судді. Нормативом визначено правовий статус помічника судді, порядок призначення на цю посаду та звільнення з посади, регламентовано питання, пов’язані з оплатою праці, наданням відпусток, окреслено коло прав та посадових обов’язків, відповідальності, а також етичних вимог до помічника судді як представника судової системи України.

«Нове Положення надає можливість суддям, у яких найбільше поточне судове навантаження, мати додаткового помічника. Це, на думку Ради суддів України, дозволить більш ефективно і якісно готувати справи до судового розгляду, що, у свою чергу, забезпечить належний захист прав і свобод осіб, котрі звертаються за таким захистом до суду», — відмічає голова Ради суддів України Олег Ткачук.

У Положенні, виходячи із самої суті патронатної служби, роз’яснюється, що у своїй діяльності, яка стосується питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу, а також інших питань щодо виконання суддею його службових обов’язків, помічник судді підпорядковується саме судді і той є його безпосереднім керівником.

З інших питань, не пов’язаних безпосередньо із процесом відправлення правосуддя, зокрема, дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку суду та Правил поведінки працівника суду, помічник судді підпорядковується керівнику апарату відповідного суду.

Керівник апарату суду може за поданням безпосереднього керівника (судді), у межах затвердженого фонду оплати праці відповідного суду, установлювати помічнику судді надбавки та здійснювати преміювання помічника судді, надавати матеріальну допомогу. При цьому враховується той трудовий внесок, продуктивність праці, які працівником продемонстровані у попередньому періоді роботи.

Новелою Положення також стало запровадження щорічної додаткової відпустки для помічника судді за особливий характер праці, пов'язаної з умовами роботи. Така відпустка, згідно з рішенням Ради суддів, має оплачуватися відповідно до чинного законодавства.

«Положенням визначено, що помічник судді має працювати так, щоб сприяти підвищенню авторитету правосуддя, демонструвати тактовність, ввічливість, витримку і повагу, уникаючи проявів неповаги чи упередженості до інших людей, а також дій та висловлювань, які можуть принизити авторитет органів судової влади, судів та суддів. Вся діяльність помічника судді має базуватися на тому конституційному правилі, відповідно до якого Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є в Україні найвищою соціальною цінністю», — додає Олег Ткачук.

Ольга Примак-Березовська,

голова Асоціації помічників суддів України

Сьогодні судова гілка влади перебуває у стані трансформації та реформування, саме тому важливо бути на хвилі розвитку законотворчих подій в державі та приймати безпосередню участь у формуванні свого професійного майбутнього, зміцнюючи позиції як всередині системи, так і зовні.  Асоціація помічників суддів України є стражем захисту прав та інтересів помічників та завжди тримає руку на пульсі у питаннях, що стосуються професії.

Надаючи аналіз прийнятого Положення про помічника, затвердженого рішенням РСУ від 18.05.18 (далі – Положення), хотілося б розпочати з позитивних моментів, що так жваво сьогодні обговорюються у нашій спільноті. Слід визнати, що порівняно з попередньою редакцією, нове Положення набагато більш збалансоване, враховує інтереси власне самих помічників суддів, і маємо надію, що правове становище професії в судовій системі майбутнього буде лише покращуватися.

Головним є звісно те, що вперше за усю історію існування професії помічника судді, Положення розроблене з врахуванням пропозицій та зауважень самих помічників суддів з усієї України. Це постало можливим за допомогою ефективної комунікації між представниками професії та РСУ. Ми розпочали діалог, де Асоціація виступила адвокасі-провайдером цих взаємовідносин, а представники РСУ постали прикладом того, як у цивілізованому світі працюють демократичні засади впливу громадськості на орган, що формує їх професійне майбутнє.

Звісно, не все ідеально, але майже 90% поданих спільнотою помічників пропозицій було імплементовано у текст нової редакції Положення. На мою думку, це є перемогою усіх сторін даних трудових відносин, оскільки від цього залежить ефективність роботи судової системи в цілому.

Положення містить 25 пунктів, ключовими з яких є позиції щодо: права судді мати додаткового помічника (п. 11); порядку нарахування премій, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень (п. 15, 16, 17); права на додаткову відпустку за особливий характер праці (п. 18); порядку заміщення секретаря судового засідання помічником судді (п. 20) тощо.

Усі ці позиції є безперечно позитивною новелою в питаннях прав та обов’язків помічників, проте містять багато питань, які потребують більш детального тлумачення.

Так, аналізуючи впровадження інституту «додаткового помічника», слід виділити основні питання, пов’язані з цим. По-перше, чи є рівним статус основного та додаткового помічника? Якщо так, як саме розподілятимуться посадові обов’язки та навантаження, в залежності від «паритетного» та/або «первинного» – «другорядного» статусу? В залежності в цього, як буде здійснюватись порядок оплати праці? Крім того, у разі визначення «найбільш поточного навантаження» на того чи іншого суддю, слід передбачити взаємозв’язок між оцінкою цього навантаження та показниками статистичних даних, що ведуться в судах. На нашу думку, це буде об’єктивним критерієм і убезпечить від зловживань.

Розглядаючи п. 12 Положення, поряд з пунктом 11, хотілося б звернути увагу на необхідність передбачити в тексті застереження щодо звільнення у разі неможливості заміщення посади додаткового помічника. Тобто надати певні гарантії помічникам суддів, що опинилися в ситуації можливого звільнення (переведення судді, припинення повноважень судді тощо), не залишитись на вулиці.  

Також у розрізі п. 12, а саме його останнього абзацу, кидається в очі теза про: «…дотримання гарантій у разі звільнення помічника,  передбачених законодавством». Нажаль, на сьогодні жодних соціальних і трудових  гарантій в українському законодавстві не існує. Саме тому більшість помічників суддів, які стурбовані через своє професійне майбутнє, вкрай скептично ставляться до виведення їх у патронатну службу. Ми сьогодні не знаємо, як буде розраховуватися стаж у разі не повернення на державну службу,  чому при звільненні помічнику не забезпечується державна гарантія щодо виплати середньомісячного заробітку, і наприкінці найболючіше, як саме оскаржити своє незаконне звільнення? Адже на сьогодні, фактично таке оскарження не можливе в законодавчому та процедурному сенсі. Усе це порушує принцип «юридичної визначеності», задекларований в численних рішеннях ЄСПЛ, а тому ми маємо удосконалювати ці правові позиції.

Питання соціального захисту при звільненні сьогодні по відношенню до помічників є дискримінаційним порівняно з державними службовцями, що є неприпустимим. Ми впевненні, що держава має бути зацікавлена у збереженні кадрового потенціалу в судах за рахунок кваліфікованих представників професії. І надаючи преференції навіть в питаннях доступу до професії судді, передбачені ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», хотілося б також бачити застосування аналогічних преференцій і у разі вступу на держслужбу, за умови якщо працівник раніше мав такий статус. Тобто фактичного повернення, а не вступу на держслужбу. Це зміцнило б авторитет професії та безперечно позитивно вплинуло на доступ до публічної служби усіх представників держапарату.

Щодо п.п. 15, 16 та 17 в частині нарахування премій, застосування заохочень та дисциплінарних стягнень.  Ця тема викликає найбільше баталій серед нашого вузького професійного середовища, адже юридична природа патронатної служби покликана забезпечувати організацію роботи певного окремого «патрона», тобто судді. Тому, виходячи з характеру посадових обов’язків, помічники суддів у більшості випадків незадоволені тим, коли преміювання здійснюється керівником апарату відповідного суду. Ми переконані, що преміювання є видом певного заохочення й оцінки якості роботи помічника, тому таку оцінку може здійснювати виключно суддя. Незважаючи на те, що п. 15 містить позицію щодо «…обов’язковості подання безпосереднього керівника» в частині повноважень керівника апарату нараховувати надбавки, премії та матеріальну допомогу, хотілося б щоб усі суди України перейняли досвід Верховного Суду, в якому без погодження із суддею жодна матеріальна дотація не застосовується і не обмежується відповідно. Те саме стосується й порядку заохочень та дисциплінарних стягнень.

Врай приємним пунктом положення для помічників є п. 18, який стосується надання відпусток. Нарешті саме в Положенні окремо надано право помічникам мати додаткову відпустку за особливий характер праці в розмірі до 4 календарних днів. На нашу думку це є справедливо, адже багато помічників, колишніх держслужбовців, з переведенням на патронатну службу були обмежені строком  щорічної основної відпустки, лише у 24 дні, при тому що мали по 35 днів і більше.

Таке обмеження законодавця, на моє глибоке переконання, є грубим порушенням Конституції України, а саме ст. 22 щодо недопущення при прийнятті нових законів  звуження існуючих прав і свобод громадянина, але наразі мова не про це. Мова про те, яким чином визначати «особливий характер праці» за роботу на персональному комп’ютері? І як саме обліковувати тривалість такого виду відпустки? Ці питання потребують безумовного чіткого та зрозумілого роз’яснення у найкоротші строки з подальшим направленням на адреси усіх судів по Україні. Зараз якраз триває відпускний період і ці 4 дні для працівників є важливими.

Крім цього, ми вважаємо, що тривалість відпустки так само має збільшуватись в залежності від вислуги років у державному органі, аналогічно виплаті надбавок. Це б убезпечило від плинності кадрів та слугувало б певним мотиваційним важелем для працівників.

Нарешті, порядок заміщення помічником судді секретаря судового засідання. Дану позицію в Положення вбудовано на підставі набуття чинності новими процесуальними кодексами від 15.12.2018, помічникові судді надано статус «іншого учасника судового процесу» та делеговано повноваження секретаря судового засідання. Ми неодноразово висловлювалися з критикою до законодавця стосовно цих норм кодексів, однак поки перемовини ще тривають.

Спільнота помічників виступає опонентом такої законодавчої позиції, оскільки вбачає у цьому безліч ризиків, пов’язаних з тим, що ми не є державними службовцями, тобто не забезпечені повноваженнями виконання функцій держави, не складаємо присяги і наголошуємо, що патронатна служба має зовсім іншу юридичну природу. Саме тому, ми наполягали на тому, щоб в Положенні було застереження про те, що дане заміщення можливе лише у разі відсутності можливості заміни іншим секретарем судового засідання відповідного суду. Таке застереження надає можливість помічнику убезпечити себе від зловживань з боку керівництва та уникнути відповідальності у разі виникнення законодавчих колізій, пов’язаних з квазі-статусом. Тобто, у разі дійсної необхідності заміни секретаря судового засідання, помічник зможе послатися на п. 20 Положення та заміщати секретаря судового засідання у вкрай поодиноких випадках, а саме у разі реальної неможливості заміни іншим секретарем.

Більше того, у випадку все ж таки здійснення повноважень секретаря судового засідання, помічникові має бути компенсовано матеріальну винагороду за суміщення посад.

Поряд з пунктом 20 виникають питання до п. 22 Положення, а саме у частині заборони здійснення дій процесуального характеру (введення журналу судового засідання, надіслання судових повісток-повідомлень, телефонограм, складення довідок тощо).

П. 20 Положення також містить вказівку на те, що помічник судді здійснює перевірку і контроль за своєчасністю оформлення протоколів судових засідань, здачею до канцелярії суду та/або архіву секретарем судового засідання судових справ.

Тобто фактично тут йдеться про вид певного контролю за секретарем судового засідання, який є державним службовцем і на якого розповсюджується дія Закон України «Про державну службу». Разом з цим ст. 9 цього Закону визначено, що під час виконання своїх обов’язків державний службовець не зобов’язаний виконувати доручення працівників патронатної служби. В даному випадку виникає питання, як помічник судді може виконувати вимогу Положення щодо контролю секретаря, який може відмовити у виконанні такого доручення на підставі Закону?

Ще одним цікавим пунктом Положення є позиція, що міститься в абз. 3 п. 23, щодо обов’язку запобігти виникненню конфлікту інтересів. Дана теза є не окресленою у правовому полі, оскільки поняття «конфлікту інтересів» регламентовано Законом України «Про запобігання корупції», який на працівників патронатної служби не розповсюджується.

Звісно, усіх цих питань можливо було б уникнути, у разі прийняття профільного ЗУ «Про патронатну службу» і ми сподіваємося, що законодавець зрозуміє нагальну необхідність найближчим часом розпочати підготовку даної законодавчої ініціативи.

 А на разі, з прийняттям нового Положення розпочалася нова історія нашого професійного майбутнього, і в свою чергу хочеться додати, що Асоціація помічників суддів України докладе усіх зусиль, щоб розширити права та гарантій представників професії, зміцнити її позиції на ринку праці та підвищити авторитет і статус, як всередині судової системи, так й в суспільстві зокрема.